Минулому

За вікном уже Львів
усі пакують речі,
а я дивлюсь в вікно,
руками огорнувши плечі.
Я поринаю в далеч років,
Пригадую твої слова...
Ніхто з нас не зробив
тоді назустріч кроків...
і спроба повернути все марна.
Марне бажання повернути час.
Життя змінило кожного із нас.
Лиш спомину солодкого омана
"..Привіт, мій любий!
Я - твоя кохана...
Я їду... я лечу до тебе!
Бруківка під ногами...
Вгорі таке прозоре небо!
По місті Лева серед дня
несу тобі хвиль почуття..." Минулому