Вона

Вона носила квіти у волоссі, і ними грався віщий вітер…
Коли вплітала квіти в свої коси, здавалось,
Що я міг її любити
Ці квіти- були квіти розлуки,
Ці квіти- то була не любов,
Згадаю голос твій твої руки,
Відчую –то, напевне любов
Коли приходить ніч твої розмови, ще чую я, у віщім вітрі –ти…
Але розніс їх вітер по недолі, не можу я любов цю зберегти

Згадаю, всі ті квіти розлуки, відчую ніжний голос, тебе
Пробачу, всі образи забуду…
Вертайся, бо кохаю тебе…
Вона